Таємний друг

 

Часто нам для того, аби почати втілювати щось у життя потрібен додатковий стимул, завдання.

Для мене такими завданнями-стимулами була участь у онлайн-курсі "ІКТ для психологічної служби", а для учнів ми з соціальним педагогом Тегзою Т.Ю. провели активність "Таємний друг". Роздрукували список усього класу, розрізали його, помістили у коробочку. Діти навмання витягували листочок із ПІБ однокласника, і тому, чиє імя попало було ЗАВДАННЯМ протягом тижня робити різні приємності - компліменти, добрі справи, допомогу за бажанням... Головна умова - не розголошувати, чиє ім*я тобі випало і примножувати хороше.

А ще ми запропонували кожен навчальний день завершувати "5 пальців подяки" проголошуючи все хороше, що трапилося за день загинаючи пальці. Таким чином діти концентрують увагу на хорошому, а як ми знаємо, наша память працює таким чином, що запамятовуються ПОЧАТОК-КІНЕЦЬ (як у нашому випадку) та НАЙЯСКРАВІШІ моменти. Хороших вам активностей щодня))

Техніка "Небайдуже ставлення"

 

4-Д клас. Створення силуетів

Техніка «Небайдуже ставлення» 

Мета : підвищити рівень усвідомлення позитивної та негативної поведінки. Обговорити результати домовленостей щодо гідної поведінки.

Час проведення :40 хвилин

Матеріали : кольорові олівці, ватман, ножиці, кольоровий папір

Хід проведення : На першому етапі психолог пропонує кожному учаснику самостійно протягом 5 хвилин поміркувати над питанням «Яка поведінка або вчинок одногрупників (однокласників) роздратували, засмутили, прикро вразили вас або вашого приятеля?» та занотувати або намалювати відповідь на нього. Через 5 хвилин психолог просить кількох охочих учасників (за бажанням) поділитися думками, малюнками й записами (але не називати імен людей, про яких йдеться у випадку).

На другому етапі психолог запитує у дітей: «Яка поведінка або вчинки одногрупників справили приємне враження?» та просить знову ж таки протягом 5 хвилин занотувати чи намалювати ці випадки. Коли час сплине, попросить їх представити ідеї і малюнки (у цьому випадку імена називати дозволяється).

На третьому етапі психолог просить намалювати на ватмані контур тіла людини (як варіант – учасники можуть обвести контур кого

сь із групи). Цей силует стає основою «Небайдужого ставлення».

Психолог збирає дітей навколо створеного образу і просить поміркувати, які вчинки, лінії ставлення і взаємодії одне з одним перетворять їхній колектив на найкомфортніше середовище (позитивна поведінка).

Після кількахвилинних роздумів він пропонує кожному, хто захоче, взяти маркер і написати всередині силуету всі позитивні аспекти поведінки. (Можливі варіанти: ділитися, слухати, чекати на свою чергу, виявляти підтримку.)

Психолог може запропонувати власні пропозиції після того, як усі діти висловляться. А якщо вони будуть прийнятні групі, то учасники можуть їх додати до силуету.

На четвертому етапі психолог просить дітей пригадати вчинки, манеру поведінки і ставлення одне до одного, вияви яких у їхньому колективі небажані (негативна поведінка) – глузування, образи, нехтування тощо. Він пропонує всім охочим узяти участь в обговоренні й написати ці слова за межами створеного силуету. Він може додавати власні висловлювання за тієї ж умови, що й на попередньому етапі.

П’ятий етап передбачає розміщення на видноті створеного силуету – плакату «Небайдуже ставлення» колективу.

Інколи діти бажають дати силуету ім’я. На цьому етапі психолог просить учасників вибрати три варіанти негативної поведінки, записані за межами силуету, які, на їхню думку, вони самі здатні подолати у своєму колективі чи установі. Він допомагає членам групи дійти згоди.

На шостому етапі психолог об’єднує учасників у пари та пропонує дітям:

1) створити одне для одного знаки-символи, які б нагадували про необхідність припинити негативну поведінку (можна використовувати папір червоного кольору (кольору заборони, загрози))

2) створити знаки-символи, що спонукатимуть до позитивної поведінки, яку слід заохочувати в дитячому колективі чи навчальному закладі (можна використовувати папір жовтого, блакитного та зеленого кольорів).На завершення учасники демонструють знаки-символи та розміщують їх на стінах як нагадування для дітей.

Рефлексія : Психолог просить учасників по черзі завершити твердження «Якби силует «Небайдуже ставлення» міг розмовляти, він розповів би нам...».

Формуємо уміння працювати в команді

Учні 4-є класу 

Учні 4-В класу. Техніка "Вигадана тварина"

Учні 4-А класу. Техніка "Безлюдний острів"

Учні 3-і класу. Гра "Зіпсований телефон"

В рамках роботи над обласним науково-педагогічним проєктом «Педагогічні стратегії розвитку самоефективності особистості в освітньому просторі НУШ» психологічна служба КЗ «Слобожанська ЗОШ №2 ССР» започаткувала проведення серію заходів, спрямованих на формування в учнів впевненості у своїх силах створення і ситуації успіху. Під час проведення заняття педагоги можуть простежити характер взаємин дітей з соціумом, побачити як вони сприймають світ, а, отже, на основі спостережень сформувати рекомендації для учнів, вчителів і батьків з метою корекції виявлених проблем.

Першими, кому пощастило спробувати себе у цікавій інтерактивно-комунікативній грі «Безлюдний острів» стали учні з 4-Є класу. Вони отримали завдання створити на острові такі умови, при яких можна було б вижити. Дітям необхідно було придумати і намалювати житло, їжу та способи її добування, воду, захист від нападу тощо. Також учасники гри повинні були намалювати географічну карту острова: гори, пляжі, джерела води, поклади корисних копалин. Усі 6 груп, у які об’єдналися діти, справилися із завданнями.

«Безлюдний острів» – це проєкція взаємин дітей у соціумі, під час гри можливо простежити характер поведінки кожної дитини окремо (слухаючи її пропозиції) і колективу в цілому (бачачи кінцевий результат). Також це чудовий варіант командної роботи, яка так важлива у сучасному світі.

Мета техніки "Вигадана тварина" - навчити дітей досягати спільної мети, працюючи в команді. Кожна команда отримала завдання спільними зусиллями намалювати вигадану тварину. Для цього дітям видавалися акварельні фарби та пензлики, олівці. Взяти участь у створенні малюнку мав кожен учасник команди. Після цього діти разом обговорили, яку назву матиме тварина, як і де вона живе, чим харчується, які у неї є особливості тощо. Потім учасники презентували свій малюнок іншим групам.

Як говорити з дитиною про розлучення

 

Розкажіть про зміни

Дитині слід пояснити, що саме зміниться у вашій сім’ї. Можливо, тепер після школи дитину забиратиме бабуся, або ви будете змушені працювати на вихідних. Доступне пояснення змін зменшить рівень напруги та стресу.

Невідомість лякає. Коли ви поясните, що зміниться і хто візьме на себе нові ролі (бабуся, няня, репетитори), дитина краще орієнтуватиметься в ситуації і зможе заспокоїтися.

Поясніть, що дитина не втратила тата

Дуже часто діти сприймають розлучення як втрату тата, який вже не мешкатиме разом з вами.

Варто нагадувати дитині: «Хоча ми не живемо разом, тато і я тебе дуже любимо та хочемо проводити час з тобою. Ти з татом можеш піти в парк у суботу. А я куплю піцу, і потім ми вдвох подивимося мультфільм».

Такі нагадування, що не лише ви, а й батько любить дитину, допомагають сину чи доньці відчувати свою цінність для вас обох.

Також при цьому ви не формуєте негативний образ тата в очах дитини.

Не заперечуйте емоції дитини

Якщо після розлучення батько не спілкується з дитиною, намагайтеся розділити її сум.

Пояснюйте, що бути засмученим та скучати за кимось важливим — це нормально.

Дитина каже, що сердита на вас? Запитайте про причини та як їй допомогти. Іноді діти сердяться, коли чогось не розуміють. Є шанс, що після з’ясування причин ви зможете поговорити відкрито та розвіяти побоювання.

Уже сама ваша присутність та можливість розділити переживання є дуже істотними для дитини. Не заперечуйте її біль чи бажання плакати. Вона переживає нелегкий період, так само як ви, і має право відчувати різні емоції.

Зрозумійте, через які стадії проходите

Дуже важливо усвідомлювати стан, у якому перебуваєте ви та ваша дитина. На розлучення батьків діти реагують по-різному, проте є ряд закономірностей.

Ще у 1969 році американська психологиня швейцарського походження Елізабет Кюблер-Росс описала, через які стадії проходять ті, хто переживає горе.

Розлучення несе зміни та втрати в сім’ї. Тому імовірно, що дитина чи ви можете заперечувати ситуацію.

Згодом може прийти злість: на себе, партнера чи дитину. Часом такий гнів є ірраціональним.

Торги як третя стадія проявляються в тому, що ви (або дитина) думаєте: «А що було б, якби…?», прокручуєте безліч варіантів: як можна було б змінити ситуацію чи запобігт

и розлученню.

Після торгів може наступити значний спад сил та емоцій, тобто депресивний стан. У цей період людині дуже боляче, з’являється розуміння того, що ситуацію змінити не вдасться. Зазвичай, потім приходить прийняття.

Поясніть, що дитина не винна в розлученні

Під час стадії торгів дитина обдумує та прокручує у своїй жвавій уяві різні думки: «Чи тато залишився б з нами, якби я була більш чемна?», «Чи наша сім’я далі була би разом, якби тоді я не вередував?»

Дитина може вважати, що саме вона спричинила те, що батьки тепер живуть окремо. Її мучать різні підозри та переживання, які не завжди вдається зрозуміло сформулювати для інших.

Саме тому необхідно всіляко підтримувати дитину, наголошуючи, що жодної її вини в тому, що трапилося, немає.

Звичайно, варто про це говорити, коли ви помічаєте, що дитина намагається вам сказати чи показати свою провину.

Не перекладайте свої образи на дитину

Іноді почуття чи негативні емоції накривають нас з головою. У такі моменти ми почуваємося беззахисними та можемо зробити боляче тим, хто поруч.

Дорослі можуть увімкнути критичне мислення та здогадатися, що вам боляче, тому ви зриваєтеся на інших, а їхньої вини насправді немає. Але дитина ще не здатна проводити такий аналіз.

Намагайтеся контролювати, як ви спілкуєтеся. Чи образа на чоловіка/дружину не просочується в розмові з дитиною? Чи ви не формуєте негативний образ батька чи матері в очах вашої дитини? Чи такий вчинок виправданий? Чи ситуація справді цього вимагає?

Намагайтеся пояснювати дитині, що ви відчуваєте та чому сердитеся, засмучені чи стурбовані. Роз’яснення ваших емоцій допомагає дитині усвідомити, що ви і далі її любите. Винна не вона, а зовсім інші фактори.

Інформацію взято з ресурсу Освіторія