Синдром відмінника

 

СИНДРОМ ВІДМІННИКА

Це одна із крайностей.По суті, це нездорова залежність від схвалення іншими. Бажання досягати безпомилкового успіху скрізь. Нав'язлива зацикленість на оцінках/рівнях, без насолоди навчальним процесом. Конкретно у цьому випадку, це сформувалося через завищені вимоги батьків і бажання їм відповідати задля похвали і заоохочень.І проблема не у тому, що він відмінник. Ні. Проблема у тому, що є надзвичайний страх помилитися, сказати щось не так, сором'язливість робити щось публічно.І є навіть уявна кара за це - "якщо я помилюся - буде біда, я хворітиму 2 роки, позбавлюся розуму і не оберуся сорому. Мене ж помідорами закидають" Так він собі уявляє

- ЧИ ХОЧУ Я ЩОБ МОЯ ДОНЬКА БУЛА ВІДМІННИЦЕЮ? - НІ. Звичайно академічні знання важливі, але на перше місце Я таки ставлю soft skils (гнучкі навички)- комунікація, уміння працювати в команді, приймати конструктивну критику, таймменеджмент, адаптивність і гнучкість.

- Чи варто ставити навчальні рівні на перший план, аби дитина боялася розповісти що сьогодні отримала середній рівень у школі, або невисоку оцінку? - вирішувати кожному самому. Оцінки, провали і успіхи - це досвід у житті дитини. Тут важливо обговорювати його, виносити урок і безперечно приймати дитину будь-якою. Хто тоді, як не ви??

- Чи веде це до успіху? - більше до неврозу!!!

Ps. Я теж у школі/коледжі/університеті була круглою відмінницею, тому точно знаю про що пишу)))