Профілактика емоційного вигорання

 

ПРОФІЛАКТИКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ. Цього разу заняття було проведено для вихователів ГПД 3-4 класів. Протягом зустрічі було зібрано очікування щодо подальшої взаємодії, практичні кейси, окреслено коло проблемних питань. Адже працюючи в контексті «людина-людина» професія вчителя, як жодна інша, перебуває під прицілом емоційного вигорання і професійної деформації. По суті, вигорання – це реакція людини на постійну втому, коли вчитель вже перестає «горіти» своїм предметом і роботою. Боротися з цим допомагає розслаблення, переосмислення, проговорення і робота над собою. Подібні заходи в невимушеній обстановці за чашкою чаю сприяють згуртуванню педагогічного колективу, дають відчуття безпеки і підтримки, які так важливі для вчителя.

ІІІ місце у міжнародному марафоні написання листів

 

Під час Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» учні Слобожанської початкової школи вперше   долучилися   до  міжнародної правозахисної акції від  Amnesty International Ukraine під назвою «Марафон написання листів», який сприяє формуванню у дітей цінностей прав людини, поваги та співпереживання. Практичний психолог Тетяна Олійник пройшла навчання для координаторів Марафону у м.Києві та організувала велику акцію у нашій школі.

Такі правозахисні заходи проходять у 200 країнах світу. Окрім актуалізації знань про права людини, діти знайомилися з історією героїв цьогорічного марафону, права яких були жорстоко порушені.  У своїх листах діти висловлювали слова підтримки, співчували героям та бажали перемоги над несправедливістю.

Загалом в Марафоні взяли участь більше 600 учнів школи, які  написали 750 листів солідарності. Долучилися навіть наймолодші – наші першокласники. Оскільки вони поки що лише оволодівають грамотою, то свої побажання учні і учениці висловлювали у малюнках.

За результатами Всеукраїнського змагання шкіл і вишів у рамках Марафону написання листів, команда нашої школи посіла почесне ІІІ місце. Сподіваємося, що подібні заходи допоможуть виростити покоління людей, яке знатиме, що порушення прав людини – це не норма, і навчити дотримуватися правових норм у житті змалку.

Наслідування дорослих

У сотий раз переконуюся, що діти не роблять того, що ми їм говоримо, вони повторюють те, ЩО РОБЛЯТЬ батьки. І тоді марно вимагати при посторонніх людях ввічливості, коли вдома мама з татом безкінечно грублять одне одному. Чи щоб дитина читала, а самим сидіти у смартфоні...Або обманювати самим, а від них вимагати щирості. Наші діти - наше дзеркало. Будьте прикладом і еталоном для свого чада

Професія - практичний психолог

 

Сьогодні на одному з корекційних занять, дівчинка завершила речення так "Коли я виросту - хочу бути як ви, п с и х о л о г о м". А чому ти так вирішила?? "Ну, це така незвичайна і цікава робота. Це можна проводити веселі заняття дітям. А у кабінеті є купа речей, яких дома немає"

Для мене моя професія про неоднозначність. Тут потрібно бути інтуїтом. Адже, окрім валідних методик діагностики, немає чіткої інструкції, як діяти далі. Тут я часто уявляю майстра, який приходить на завод і чітко слідуючи інструкції точить деталі.І результат завжли однаковий. А нас такого немає Ти можеш обирати будь-який метод із тисячі відомих, аби ти умів з ним працювати. І дуже важливо дійти до мети, але кожен туди йде своїм тернистим шляхом. Одній дитині цей метод може допомогти, іншій - нашкодити. І спланувати заняття я можу одним чином, а коли приходить дитина, то по ходу план змінюється, бо наприклад, вона себе почуває погано, чи щось інше трапилося. В голові мають бути варіанти, на всі випадки життя. І це про адаптивність/гнучкість фахівця. Уміння відчувати і задавати правильні питання.

Синдром відмінника

 

СИНДРОМ ВІДМІННИКА

Це одна із крайностей.По суті, це нездорова залежність від схвалення іншими. Бажання досягати безпомилкового успіху скрізь. Нав'язлива зацикленість на оцінках/рівнях, без насолоди навчальним процесом. Конкретно у цьому випадку, це сформувалося через завищені вимоги батьків і бажання їм відповідати задля похвали і заоохочень.І проблема не у тому, що він відмінник. Ні. Проблема у тому, що є надзвичайний страх помилитися, сказати щось не так, сором'язливість робити щось публічно.І є навіть уявна кара за це - "якщо я помилюся - буде біда, я хворітиму 2 роки, позбавлюся розуму і не оберуся сорому. Мене ж помідорами закидають" Так він собі уявляє

- ЧИ ХОЧУ Я ЩОБ МОЯ ДОНЬКА БУЛА ВІДМІННИЦЕЮ? - НІ. Звичайно академічні знання важливі, але на перше місце Я таки ставлю soft skils (гнучкі навички)- комунікація, уміння працювати в команді, приймати конструктивну критику, таймменеджмент, адаптивність і гнучкість.

- Чи варто ставити навчальні рівні на перший план, аби дитина боялася розповісти що сьогодні отримала середній рівень у школі, або невисоку оцінку? - вирішувати кожному самому. Оцінки, провали і успіхи - це досвід у житті дитини. Тут важливо обговорювати його, виносити урок і безперечно приймати дитину будь-якою. Хто тоді, як не ви??

- Чи веде це до успіху? - більше до неврозу!!!

Ps. Я теж у школі/коледжі/університеті була круглою відмінницею, тому точно знаю про що пишу)))