Робота зі страхами у першокласників

 

Вербальні та художні вправи з подолання страху

1.Намалюй свій страх.

Дитині пропонують намалювати свій страх на аркуші А4. Коли малюнок готовий, запитаєте: «Що ми тепер зробимо з цим страхом?»

 

2. Придумуємо казку.

Складіть разом з дітьми казку про чарівний скрині, в якому лежить те, що перемагає все страхи. Що це може бути? Попросіть дітей намалювати це.

 

3. Придумуємо і малюємо друга.

Запитайте дитини: «Як ти думаєш, хто нікого і нічого не боїться?» Коли дитина відповість,

складіть: «Давай спробуємо його (її) намалювати».

 

4. Веселка сили.

На аркуші акварельного паперу намалювати веселку, з шматків пластиліну (основних кольорів спектра) відокремлювати невеликі шматочки. Запропонуйте дитині розмазувати шматочки, повторюючи вголос: «Я сміливий», «Я сильний». «Я сміливий» - діти повторюють, розмазуючи пластилін правою рукою; «Я сильний» - розмазуючи пластилін лівою рукою.

 

5. Де живе страх?

Запропонуйте дитині кілька коробок різного розміру, скажіть: «Зроби, будь ласка, будинок для страху і закрий його міцно».

 

6. Налякати страх.

Запропонуйте дитині послухати і повторити за вами вірш:

Страх боїться сонячного світла,

Страх боїться летить ракети,

Страх боїться веселих людей,

Страх боїться цікавих задумів!

Я сміявся, і страх пропаде,

Більше мене ніколи не знайде,

Страх злякається і затремтить,

І назавжди від мене втече!

Дитина повторює кожен рядок, посміхається і плескає в долоні.

 

7. Викидаємо страх.

З пластиліну діти катають кульку, примовляючи: «Я викидаю страх». Потім кульку викидають у відро для сміття.

 

8. Якби я був великий.

Запропонуйте дитині уявити, що він виріс. «Як ти будеш проганяти страх у дітей, коли сам (сама) станеш дорослим?»

 

9. Відпускаємо страх.

Надуйте повітряні кулі, дайте дитині. Відпускаючи кулю в небо, повторювати; «Куля повітряна, відлітай, страх з собою забирай». Поки куля відлітає, повторювати віршик.

 

10. Пригощу свій страх.

Запропонуйте дитині послухати і повторити за вами вірш по одному рядку:

Страх боїться сонячного світла,

Візьму три кілограми булочок,

Цукерок, тістечок і ватрушок,

Печива, шоколаду,

Варення, мармеладу.

Лимонаду і кефіру,

І какао, і зефіру,

Персиків і апельсинів,

І чорнила додам синіх.

Страх все це з'їсть і ось,

У нього болить живіт.

Надулися у страху щічки,

Розлетівся страх на шматочки.

Коли дитина повторить вірш, попросіть намалювати до нього картинку.

 

11. Закопуємо страх.

Підготуйте коробочки з піском і одну велику порожню коробку. Зліпити з глини кілька плоских кіл. Запитайте дитини: «Як буде називатися цей страх?» (Страх темряви, страх шуму, страх, «мене не заберуть зі школи» і т.д.). Отримавши відповідь, запропонуйте закувати страх. Коли всі страхи будуть закопані, поставте коробочки у велику коробку і запропонуйте дитині намалювати сторожа, який не випустить страхи з коробки. Коробку треба заховати в шафу, замкнути на ключ.

 

12. Чарівна паличка.

На вістрі олівця прикріпити куля з пластиліну, олівець намазати клеєм, обернути мішурою (дощиком, фольгою). На пластиліновий куля прикріпити бусинки, бісер. Покласти паличку на 5 хв «набиратися чарівництва». Вивчити «заклинання» проти страху:

Я все можу, нічого не боюся,

Лев, крокодил, темрява - ну і нехай!

Чарівна паличка мені допомагай,

Я - найсміливіший, я це знаю!

Повторити «заклинання» 3 рази, обвести навколо себе «чарівною паличкою».

 

13. Пальчиковий ляльковий театр.

Розіграти сценки, в яких одна з ляльок всього боїться, а інші допомагають їй впоратися зі страхом. Слід питати дітей, які варіанти боротьби зі страхом вони можуть запропонувати, стимулювати, придумувати як можна більше варіантів.

 

14. Затопчіть страх.

На підлозі розстеліть три листи ватману. В пластикові тарілки налийте  фарби. Запропонуйте дитині наступити в фарбу і пройтися по ватману зі словами; «Страх зараз я затопчу, я відважним стати хочу!»

 

15. Запропонуйте дитині послухати і повторити за вами вірш:

Вправа-кричалка:

Я ляскаю (плескати в долоні),

Топаю (тonаю ногами),

Голосно ричу (вимовляти «р-р-р»),

Страх виганяю (махати руками)

 

16. Придумуємо страшилку.

Ви починаєте розповідь, а дитина додає за пропозицією. Наприклад: «Була жахлива ніч ... На прогулянку вийшла велика собака ... Вона хотіла когось вкусити ... »і т.д. Батько повинен закінчити страшилку смішно; «Раптом з неба спустилася велика тарілка морозива. Собака замахав хвостом, і всі побачили, що oнa зовсім не зла, і дали їй лизнути морозива ».

 

17. Пишемо чарівникові Добросілу.

Намалювати свій страх і написати: «Чарівник докинути, перетвори мій страх в ... (глобус, цукерку, веселку, бабку ...). Листи запакувати в конверти. Принести дитині відповідь.

 

18. Ми сміливі і дружні.

Діти стоять у колі, взявшись за руки, і повторюють за психологом вірш по рядку, в кінці кожного рядка піднімають руки вгору.

Мені нічого не страшно з одним

Ні темрява, ні вовк, ні хуртовина,

Ні щеплення, ні собака,

Ні хлопчисько-забіяка.

Разом з другом я сильніше,

Разом з другом я сміливіше.

Ми один одного захистимо

І все страхи переможемо!

Документація практичного психолога

 https://www.youtube.com/watch?v=1ELToohN9gw - посилання на відео на ютюб-каналі

Положення про психологічну службу від 22.05.2018 №509

https://drive.google.com/file/d/1kX--tmR5YnW0QmzB1WatXduf0ufMM2hB/view

 Н А К А З _22_ _05____ 2018 р. м. Київ № ____509___ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 липня 2018 року за № 885/32337 Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України Відповідно до статті 76 Закону України «Про освіту», Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, з метою організації діяльності психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу у системі освіти України НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Положення про психологічну службу у системі освіти України, що додається. 2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти України від 03 травня 1999 року № 127 «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 1999 року за № 922/4215. 3. Державній науковій установі «Інститут модернізації змісту освіти» (Спірін О. М.) забезпечити організацію, координацію та науково-методичний супровід діяльності психологічної служби у системі освіти України. 4. Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України (Самсонова Л. С.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку. 5. Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи Національної академії педагогічних наук України (Панок В. Г.) здійснювати наукове і методичне забезпечення діяльності психологічної служби у системі освіти України. 6. Департаментам (управлінням) освіти і науки Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити створення та функціонування обласних, районних (міських, об’єднаних територіальних громад) навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби. 7. Управлінню адміністративно-господарського та організаційного забезпечення (Єрко І. А.) в установленому порядку зробити відмітку у справах архіву. 8. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 9. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Хобзея П. К. Міністр Л. М. Гриневич 

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 травня 2018 року № 509 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 липня 2018 року за № 885/32337 Положення про психологічну службу у системі освіти України І. Загальні положення 1. Це Положення визначає мету, структуру психологічної служби, організацію управління нею, основні завдання, принципи, функції, зміст та порядок діяльності працівників психологічної служби установ освіти, закладів дошкільної освіти, загальної середньої освіти, позашкільної освіти, спеціалізованої освіти, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти та вищої освіти, є правовою та організаційно-методичною основою її роботи. 2. У системі освіти діє психологічна служба, що забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку здобувачів освіти, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, гендерних та інших індивідуальних особливостей, сприяє створенню умов для виконання освітніх і виховних завдань закладів освіти. Психологічне забезпечення освітнього процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам. Соціально-педагогічний патронаж здійснюють соціальні педагоги. 3. Метою діяльності психологічної служби є сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, охорони 2 психічного здоров’я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти. 4. У своїй діяльності психологічна служба керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійнотехнічну освіту», «Про вищу освіту», іншими законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, а також цим Положенням. 5. Терміни, що використовуються у цьому Положенні, вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги» та інших актах законодавства України. 6. Психологічна служба співпрацює з органами охорони здоров’я, соціальної політики, молоді та спорту, внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади, а також комунальними закладами соціального захисту дітей, підтримки сімей, дітей та молоді, фахівцями із соціальної роботи об’єднаних територіальних громад, громадськими організаціями. ІІ. Структура, управління та зміст діяльності психологічної служби 1. Структура психологічної служби: Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»; Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи Національної академії педагогічних наук України; навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласні, Київський(а) і Севастопольський(а) міські; районні (міські) навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби, методисти психологічної служби районних (міських) методичних центрів∕кабінетів/лабораторій, управлінь (відділів) освіти, об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ); підрозділи психологічної служби у закладах вищої, фахової передвищої та професійної (професійнотехнічної) освіти; практичні психологи і соціальні педагоги психологічної служби закладів освіти. 3 2. До складу психологічної служби входять практичні психологи, соціальні педагоги закладів освіти міст, районів, ОТГ, керівники (директори), методисти навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських, працівники психологічної служби департаментів, управлінь, відділів освіти. 3. Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»: організовує діяльність психологічної служби на всіх рівнях; бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань діяльності психологічної служби; організовує заходи із підвищення професійного рівня працівників психологічної служби; здійснює організаційне забезпечення проведення фахових конкурсів; організовує діяльність науково-методичної комісії щодо експертиз освітніх програм, освітньої літератури відповідного напряму роботи тощо; співпрацює з установами (закладами), громадськими організаціями з питань діяльності психологічної служби; проводить дослідження з проблем психологічної та суміжних наук; здійснює аналіз стану діяльності психологічної служби та прогнозування тенденцій її розвитку; забезпечує узагальнення, поширення та обмін науково-методичними здобутками шляхом публікації результатів досліджень, організації та проведення заходів. 4. Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи НАПН України: організовує прикладні наукові дослідження та інноваційні розробки у сфері соціальної педагогіки та прикладної психології; бере участь у науково-методичному забезпеченні психологічної служби у межах компетенції; розробляє науково-методичні вимоги до змісту діяльності працівників психологічної служби; бере участь у науково-дослідних, дослідно-експериментальних роботах з питань практичної психології і соціальної роботи; залучається до проведення незалежної наукової експертизи; розробляє методики, техніки і технології роботи із здобувачами освіти, в тому числі з дітьми з особливими освітніми потребами. 5. Навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласні, Київський(а) і Севастопольський(а) міські створюються місцевими органами виконавчої влади, а також можуть створюватися як структурні підрозділи відповідних департаментів (управлінь) освіти і науки, закладів післядипломної педагогічної освіти або 4 як окремі юридичні особи та підпорядковуються засновнику з усіх питань діяльності. 6. Штати і структуру навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських формують засновники відповідно до посад та напрямів роботи: керівник (директор), який організовує діяльність психологічних служб; методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів дошкільної освіти; методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів загальної середньої освіти, позашкільної освіти; практичні психологи та соціальні педагоги, які здійснюють супровід закладів освіти. 7. Навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласні, Київський(а) і Севастопольський(а) міські, районні (міські) навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії є основними організаційно-методичними ланками психологічної служби у системі освіти, які забезпечують діяльність психологічної служби, а саме: надають навчально-методичну, інформаційну, консультативну та експертну підтримку працівникам психологічної служби; здійснюють та організовують науково-дослідні, дослідноекспериментальні, практичні дослідження за пріоритетними напрямами діяльності психологічної служби; організовують діяльність методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів; впроваджують досягнення психологічної і соціально-педагогічної науки та кращого досвіду у практичну діяльність працівників психологічної служби; беруть участь в організації підвищення кваліфікації та розвитку професійної компетентності працівників психологічної служби; оцінюванні, прогнозуванні та формуванні освітньої політики. 8. Районні (міські) навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби створюються місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, в тому числі ОТГ, можуть функціонувати як структурні підрозділи органів управління освітою або як юридичні особи та підпорядковуються засновнику з усіх питань діяльності. 9. Штати навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій відповідної території (міст, районів, ОТГ) формують засновники відповідно до посад та напрямів роботи: керівник (директор), який організовує діяльність психологічних служб; 5 методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів дошкільної освіти; методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів загальної середньої освіти, позашкільної освіти; практичні психологи та соціальні педагоги, які здійснюють супровід закладів освіти в місті, районі, ОТГ. За неможливості створення районного(ї) (міського(ї)) навчальнометодичного(ї) центру∕кабінету/лабораторії психологічної служби системи освіти до штатного розпису районного(ї) (міського(ї)) методичного(ї) центру∕кабінету/лабораторії вводиться посада методиста з психологічної служби. 10. Керівник (директор) обласного(ї)/районного(ї) (міського(ї)) центру∕кабінету/лабораторії психологічної служби, методист з психологічної служби районного(ї) (міського(ї)) методичного(ї) центру∕кабінету/лабораторії підпорядковуються засновнику з усіх питань діяльності. Штатні працівники навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських підпорядковуються керівнику (директору). 11. Працівники психологічної служби закладів і установ освіти відповідної території підпорядковуються керівнику (директору) закладу освіти і установи з усіх питань діяльності. 12. Посади працівників психологічної служби вводяться до штатних розписів закладів освіти відповідно до нормативів чисельності працівників психологічної служби, затверджених у встановленому порядку, та в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат. Посади обіймають працівники з вищою освітою за відповідною спеціальністю. 13. Практичний психолог закладу та/або установи освіти здійснює: психологічне забезпечення освітнього процесу; психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти; психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти; психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу; реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти; консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо; роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо. 6 14. Практичний психолог закладу та/або установи освіти бере участь в: освітній діяльності, спрямованій на забезпечення всебічного розвитку здобувачів освіти як особистості та найвищої цінності суспільства, їх талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству; роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань; розробці та впровадженні розвивальних, корекційних програм, посiбників, методичних рекомендацiй, планів освітньої дiяльностi з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти, а також для осіб, які перебувають на індивідуальній та інклюзивній формі навчання. 15. Практичний психолог закладу та/або установи освіти сприяє: формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації; профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності; формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей; попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників; формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами; формуванню психологічної культури учасників освітнього процесу; попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти; формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі. 16. Соціальний педагог закладу та/або установи освіти здійснює: соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах; просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому 7 числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо; вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій. 17. Соціальний педагог закладу та/або установи освіти бере участь у: роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань; плануванні і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі; наданні допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалим від насильства та військових конфліктів. 18. Соціальний педагог закладу та/або установи освіти, сприяє: взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам (законним представникам); захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо; формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я; попередженню конфліктних ситуацій, що виникають під час освітнього процесу, запобіганню та протидії домашньому насильству. 19. Атестація практичних психологів, соціальних педагогів, методистів, працівників, керівників (директорів) навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби у системі освіти здійснюється відповідно до чинного законодавства. 20. Психологічна служба закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти підпорядковується керівнику (директору) таких закладів. Структура та штатний розпис психологічної служби закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти визначаються закладом освіти. 21. Психологічна служба закладів вищої освіти підпорядковується керівнику або одному із заступників таких закладів. 8 Структуру та штатний розпис психологічної служби закладу вищої освіти визначає заклад вищої освіти. 22. Наукове і методичне забезпечення навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських здійснюється відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про освіту». ІІІ. Основні завдання, принципи та функції психологічної служби 1. Завдання психологічної служби: збереження та зміцнення психічного та соціального здоров’я, сприяння особистісному, інтелектуальному, фізичному і соціальному розвитку здобувачів освіти шляхом доповнення сучасних методів навчання та виховання ефективними психолого-педагогічними технологіями; сприяння забезпеченню психологічної безпеки, надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги всім учасникам освітнього процесу. 2. Принципами діяльності психологічної служби є: науковість, цілісність і наступність, професійна компетентність та відповідальність; індивідуальний підхід; доступність соціально-педагогічних та психологічних послуг (допомоги); міждисциплінарність, комплексність і системність у здійсненні професійної діяльності; добровільність; людиноцентризм та партнерство; конфіденційність; дотримання норм професійної етики. 3. Функції психологічної служби: діагностично-прогностична – психолого-педагогічне вивчення чинників становлення особистості, її індивідуального розвитку; організаційно-методична – визначення стратегії, мети, завдань, планування діяльності психологічної служби та координація взаємодії учасників освітнього процесу; корекційно-розвиткова – система впливів, спрямованих на подолання визначених проблем, труднощів, шкідливих звичок, негативних емоційних станів тощо у здобувачів освіти; здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, подолання різних форм девіантної поведінки; сприяння розвитку освітніх, інтелектуальних, загальних, спеціальних та соціальних здібностей, формування мотивації до освітньої діяльності у здобувачів освіти; надання 9 психолого-педагогічної допомоги здобувачам освіти з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності; консультативна – допомога у вирішенні проблем щодо розвитку, виховання, навчання та формування психологічної і соціальної компетентності учасників освітнього процесу; просвітницько-профілактична – поширення психологічних знань, виявлення фактів порушення прав дитини, вжиття заходів щодо подолання негативних чинників, які впливають на життєзабезпечення дитини, її моральний та соціальний розвиток, профілактика та попередження негативних впливів; соціально-захисна – здійснення соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо); захист конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти. 4. Напрями діяльності працівників психологічної служби: діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні; профілактика – своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі; корекція – усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки; навчальна діяльність – форма активного співробітництва, направлена на удосконалення, розвиток, формування особистості; консультування – багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу; зв’язки з громадськістю – діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління; просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу. 5. Тривалість робочого тижня та графік роботи практичного психолога і соціального педагога закладу освіти визначаються чинним законодавством з урахуванням типу закладу освіти та змісту роботи працівника. Практичний психолог та соціальний педагог здійснюють діяльність 10 як у закладі освіти (психологічна просвіта, діагностична, консультативна, освітня діяльність, обробка результатів досліджень тощо), так і за його межами (підготовка до проведення заходів, оформлення робочої документації, планування, звітність, робота у навчально-методичних та наукових центрах, громадських організаціях тощо). 6. Практичному психологу та соціальному педагогу закладу та установи освіти надаються окремі робочі та навчальні приміщення (кабінети) для групової та індивідуальної роботи, що забезпечуються необхідними технічними засобами, канцелярським приладдям, навчально-методичними матеріалами тощо. 7. Працівник психологічної служби зобов’язаний: знати чинне законодавство щодо діяльності психологічної служби у системі освіти та інші нормативно-правові акти, пов’язані з його діяльністю; будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри, у тісній співпраці з усіма учасниками освітнього процесу; застосовувати у роботі психологічний і соціологічний інструментарій, рекомендований для використання; бути компетентним і постійно збагачувати знання у межах своєї компетенції; надавати психологічну допомогу за запитами учасників освітнього процесу; уникати будь-яких неофіційних взаємин з учасниками освітнього процесу; інформувати учасників освітнього процесу про результати проведених психологічних обстежень, їх значення і можливості подальшого використання (за винятком особистої інформації), про свою діяльність на основі об’єктивних і точних даних таким чином, щоб не зашкодити професії; здійснювати індивідуальну діагностику, корекцію за запитом учасників освітнього процесу, отримавши письмову згоду батьків (законних представників). Зазначена згода може бути відкликана у будь-який момент; виконувати функції та надавати оцінювальні судження щодо учасників освітнього процесу, зокрема щодо їх поведінки, особистих рис, відповідності соціальним нормам, з неупередженістю; використовувати науково обґрунтовані методи і технології професійної діяльності; поважати професійну компетентність своїх колег та представників суміжних професій; популяризувати соціально-психологічні знання; поважати гідність здобувачів освіти; виконувати свої посадові обов’язки в межах своїх повноважень; нести особисту відповідальність за результати і наслідки своєї професійної діяльності; пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків (законних представників); 11 постійно підвищувати свій професійний рівень; знати вимоги державних стандартів щодо забезпечення освітнього процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психологопедагогічної науки. 8. Працівник психологічної служби має право: визначати різні види робіт з огляду на потреби закладу, установи; планувати діяльність відповідно до рекомендацій методичних установ психологічної служби; ознайомлюватися з документами, скаргами, що містять оцінювання його роботи, надавати щодо них роз’яснення; захищати професійну честь і гідність; здійснювати індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку тощо) діяльність за межами закладу освіти; отримувати методичну допомогу, в тому числі й супервізію та інтервізію, підвищувати кваліфікацію, здійснювати перепідготовку; вільно обирати освітні програми, форми навчання, заклади освіти, установи і організації, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку працівників психологічної служби; відмовитись від виконання розпоряджень керівника (директора) в тих випадках, коли вони суперечать професійно-етичним принципам, та виконання діяльності, не передбаченої трудовим договором, посадовими обов’язками та планом роботи. ІV. Фінансування діяльності психологічної служби 1. Фінансування діяльності працівників психологічної служби здійснюється згідно із законодавством. 2. Фінансування діяльності працівників психологічної служби закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої, вищої освіти (у тому числі оплата праці) здійснюється за рахунок коштів засновника відповідно до законодавства. Генеральний директор директорату інклюзивної та позашкільної освіти Л. С. Самсонова 

Всесвітній день миру 2021

 21 вересня в усьому світі святкують День Миру! Ми також долучилися до цієї події. 

В нашій школі психологічною службою, разом із класними керівниками було проведено  фолешмоб "долонька миру". 

Ця долонька вперше буда поставлена на розвалинах будівель в Курдистані, як символ того, що мистецтво може оживити навіть світ в руїнах. Скоро разом з цією долонею на стіні з'явилося багато різнокольорових зображень, як символ того, що світ відроджується і добро переможе насилля, війну та непорозуміння поміж людьми.

Мир починається з середини

 #День_миру2021

Дитина не хоче ходити до школи - що робити

Літо промчало, і знову настала осінь. Цього року діти отримали один додатковий вихідний і відправилися до школи 2 вересня. Багато хто пішов до школи вперше: одні із задоволенням, інші - з побоюванням. Але є діти, які за день до першого дзвоника приголомшили батьків заявою «Я в школу не піду. Не хочу». Давайте разом розбиратися, що робити батькам, якщо їхня дитина відмовляється ходити до школи.

Що з моєю дитиною?

Звісно, часто такі речі дитина говорить зопалу, просто не бажаючи після тривалих канікул повертатися до уроків та гуртків. Але іноді така поведінка може стати приводом для занепокоєння. Особливо, якщо небажання ходити в школу у дитини стабільне і супроводжується поганим настроєм, агресією, проблемами зі здоров'ям і поганими оцінками.

Дитячі психологи відзначають, що у вересні для дітей різного віку нормально не хотіти повертатися до школи. Малим потрібен час для адаптації, щоб знову звикнути до шкільного режиму і робочого розпорядку дня. Найбільше часу потрібно тим, хто пішов до школи вперше. Їх адаптація може тривати від місяця до пів року. У цей період можуть бути капризи, сльози і розмови про те, що в школі вони вчитися не хочуть. 

Старші діти заново звикають до школи за місяць. Їм потрібен час, щоб звикнути до графіка, але вони, як правило, спокійніше переживають завершення канікул. Старшокласники повертаються в ритм швидко, хоч і з меншим бажанням і прагненням. Адаптація є однією з причин небажання ходити до школи. Але є й інші причини. 

Чому діти не хочуть ходити до школи?

Причин відмови ходити до школи може бути багато. Photo: Freepik

Відмова від навчання не обов'язково є симптомом захворювання або серйозних проблем з однолітками і вчителями. У більшості випадків з дитиною все добре, а на її настрій впливають зовнішні фактори. 

Нудні уроки

Більшість українських шкіл не встигають за розвитком сучасних дітей. І якщо заняття в платних гуртках і літніх таборах найчастіше проходять в інтерактивній формі, з елементами гри, то шкільні заняття все ще проходять по-старому. Від дітей часто можна почути скарги на те, що в школі немає нічого цікавого і веселого. До речі, іноді проблема виникає через занадто ретельну підготовку дитини до школи. Коли школяр вчить те, що вже і так знає, йому стає нудно, а бажання отримувати знання пропадає.

Якщо ви вважаєте свою дитину досить обдарованою, якщо помічаєте, що вона з легкістю справляється зі шкільною програмою і нудьгує на уроках, можна подумати про вибір альтернативної форми навчання.

В українських школярів є можливість здобувати середню освіту екстерном, не відвідуючи школу. На сайті Міністерства освіти є перелік шкіл, які працюють з екстернами. 

Крім цього, є приватні школи з дистанційним навчанням або поглибленим вивченням певних предметів. Наприклад, в Центрі освіти «Оптима» діти з 1 по 11 клас можуть отримувати освіту дистанційно, у зручний для дитини час. Доступ до онлайн-уроків і авторських програм відкритий 24/7.

Негативний досвід

Якщо в минулому навчальному році дитина отримала негативні емоції в школі, вона може не хотіти до неї повертатися. Наприклад, отримала погану оцінку за чверть, хоча дуже старалася, або не брала участі в шкільному святі, але дуже хотіла. У школі діти регулярно стикаються з масою маленьких і великих проблем. Намагайтеся частіше говорити з дитиною, розпитувати її про школу (не тільки про оцінки та уроки), беріть участь в шкільному житті та обов'язково підбадьорюйте, якщо дитина зіткнулася з невдачею.

Розклад дня

Іноді причиною небажання вчитися може бути банальна втома. Поганий сон і регулярне недосипання у дітей та підлітків впливає на роботу мозку. Чим частіше ваші діти не висипаються, тим складніше їм дається навчання, тим роздратованішими вони стають. Звідси поганий настрій і розмови про те, що в школу вони ходити не хочуть. Тож не дивно, що особливо гостро ця проблема виникає в підлітковому віці, коли біологічний годинник дитини перебудовується. Їй стає важко рано засинати, а вставати все одно потрібно рано. Таким чином, через шкільний розклад підлітки змушені регулярно недосипати. Вчені вважають, що існує прямий взаємозв'язок між недосипанням і складним підлітковим віком.

Підлітки регулярно недосипають. Photo: Freepik

У Вашингтонському університеті з'ясували, що більш пізній старт уроків впливає на успішність учнів. Вони висипаються, в результаті чого отримують більш високі оцінки. Вчені проводили дослідження з 10-класниками, які один рік починали навчання о 7:50, а другий рік - о 8:45 ранку. У більшості українських шкіл навчання починається о 8:00. Хоча за рішенням колективу початок уроків і тривалість перерв можна змінити. Деякі школи вже переглянули графік і змістили початок занять на 9:00-10:00 годину ранку. До речі, фінські школярі починають навчання о 9:00 ранку. А фінська система освіти, як відомо, визнана однією з найуспішніших у світі. 

Страх перед труднощами

Він може виникнути як у першокласників, які ще не стикалися з навчанням, так і у випускників, у яких попереду екзамени і вступ до вишу. Нерідко винуватцями в ситуації, що склалася, є самі батьки, які виставляють завищені вимоги до дитини. Крім цього, страх можуть відчувати діти, які не встигають за класом. Наприклад, пропустили через хворобу кілька важливих тем.

Знецінення освіти

Приблизно в 11-12 років у дитини може з'явитися переконання, що навчання їй не потрібно, тому що заробляти гроші можна і без освіти. Часто від дітей можна почути фрази на кшталт «Навіщо мені вчити хімію? Вона мені не знадобиться в житті! ». У цьому віці діти можуть ігнорувати встановлені дорослими правила, робити все навпаки. Тому деякі вчителі, які не вміють зацікавлювати підлітків, втрачають авторитет в їхніх очах.

Нещасна любов

Прогулюючи школу, підліток може уникати зустрічі з людиною, яка відмовила йому або «розбила серце».

Бувають і більш серйозні причини 

Тривожні розлади

У сучасних дітей часто зустрічаються тривожні розлади. Будь-які зміни в звичному ритмі життя викликають у них тривогу, панічні атаки і навіть підйом температури, як реакцію на занепокоєння. Діти з тривожними розладами можуть сильно переживати про свою успішність в школі і сильно засмучуватися, коли щось не вдається. Дитина з синдромом дефіциту уваги і гіперактивністю, як правило, є проблемною для шкільної системи. Через низьку здатність до концентрації уваги, такі діти не в змозі спокійно і слухняно витримати 5-6 уроків. В результаті вчителі вважають таких дітей хуліганами і ставляться до них відповідно. Звідси і небажання йти до школи.

Булінг

Цькування дитини з боку однокласників, старшокласників і навіть вчителів призводить до того, що у неї пропадає бажання відвідувати школу, з'являється страх і відторгнення.

67% дітей в Україні стикалися з булінгом. Photo: Freepik

Жертвою булінгу може стати будь-яка дитина, яка з якоїсь причини не вписалася в колектив. За даними дослідження ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні стикалися з булінгом, 24% вважають себе жертвою булінгу. При цьому 40% жертв булінгу ні з ким не діляться своєю проблемою. 

Як допомогти дитині?

Причини небажання ходити до школи залежать від віку дитини, тому і реакція в кожному окремому випадку повинна бути різною.

Першокласник

У 6-7 років діти переживають вікову кризу, яка, в тому числі, пов'язана з випуском із дитячого садочку і початком навчання в школі. Якщо адаптація дитини проходить важко, потрібно звернутися до шкільного психолога.

 Не можна перевантажувати дітей. Photo: Freepik

Починайте налаштовувати дитину на позитивний лад, розповідаючи про те, що її чекає в школі і після школи. Можливо, поки дитина не адаптується, доведеться переглянути навантаження, відмовитися від гуртків і додаткових занять. Пам'ятайте, що для першокласника важливі відпочинок і гра, тому постарайтеся не перевантажувати малюка. 

Початкова школа

Найбільшу тривогу у батьків викликає небажання ходити до школи дітей у віці 7-10 років. Це вже не малюки, але ще й не підлітки з їх складним характером. Якщо дитина відмовляється відвідувати школу в цьому віці - потрібно щось робити. Насамперед проаналізуйте режим дитини. Згідно з рекомендаціями МОЗ, в цьому віці школярі повинні спати 9-12 годин. Збиратися до школи бажано не менше 40 хвилин. Якщо збори проходять поспіхом, діти починають нервувати, у них псується настрій.

У цьому віці важливо підбадьорювати дитину, щоб вона вірила у свої сили, не боялася труднощів і поганих оцінок. Адже якщо в 1-2 класі навчання проходить більш-менш легко, то в 3-4 класах можуть початися перші труднощі. Довіряйте дітям «дорослі справи» і намагайтеся продемонструвати, що отримані в школі знання важливі. Наприклад, довіряйте дитині рахувати гроші, ходити в магазин.

Середня школа

Коли дитині вже 11 років, важливо зберегти її бажання вчитися і розвиватися, адже саме в цьому віці найчастіше діти розчаровуються в школі та вчителях, втрачають орієнтири. Намагайтеся не критикувати систему освіти і вчителів при дітях. З 11 років вже можна починати розмовляти з дитиною про її майбутню професію, розповідати про нові професії, про можливості та перспективи. Якщо є можливість, візьміть дитину до себе на роботу, поведіть її на роботу до своїх родичів або друзів.

До речі, саме в 11-12 років дитина перестає боятися покарань. У цьому віці їй набагато важливіші соціальні зв'язки - вона більше боїться залишитися без друзів або постати перед ними в поганому світлі, ніж залишитися без вашого схвалення. 

У 11-12 років діти розчаровуються у школі та вчителях. Photo: Freepik

Старшокласники

Вони частіше за інших дітей відмовляються вчитися. Правда, старшокласники рідко говорять про це своїм батькам і просто прогулюють школу. У 14-16 років навчання йде на другий план. На перший виходять друзі, перше кохання. Батькам потрібно знайти спосіб мотивувати дитину ходити до школи. Мотивація має бути позитивною, побудованою на перспективах, а не покараннях. Можна спробувати трансформувати захоплення дитини в науковий інтерес. Якщо старшокласник сильно переживає про свою зовнішність, підкажіть, де можна знайти відповіді на питання про своє тіло. Це може бути інтернет, косметолог (якщо мова про вікові висипаннях на обличчі) або дорослий, якому дитина довіряє, і який зможе його вислухати. Якщо школяр проводить багато часу за комп'ютером, стимулюйте його приділяти більше часу урокам інформатики

Якщо підліток відмовляється ходити до школи через булінг з боку однолітків або вчителів, потрібно вживати заходів. По-перше, завжди можна змінити школу. По-друге, потрібно пояснити дитині, чому кривдники так себе ведуть. Підберіть книги з психології, в яких розповідається про те, як невпевнені люди самостверджуються за рахунок інших людей. У 14-16 років дитина вже зможе розібрати з основами психології. Такі знання допоможуть їй підвищити самооцінку і зрозуміти, що справа не в ній, а в проблемах кривдника. Або запропонуйте дитині разом сходити до психолога, тільки робіть це м'яко, без нав'язування, щоб не відштовхнути її ще більше. 

Нагадаємо, що в 2019 році в Україні набув чинності закон про протидію булінгу. За цькування передбачені штрафи в розмірі 850-1700 гривень, а також громадські роботи. Булінгом, відповідно до закону, є будь-який вид насильства (фізичне, економічне, сексуальне, психологічне), вчинене щодо учасників освітнього процесу. Крім цього, передбачені штрафи для керівників навчальних закладів, які приховують факти булінгу. 

Якщо ви зіткнулися з ситуацією, коли дитина відмовляється йти до школи, пам'ятайте, що вона в будь-якому випадку повинна відчувати вашу підтримку. Не поспішайте лаяти дітей за те, що у них пропало бажання вчитися, адже причини для цього можуть бути різні. Допоможіть їм розібратися і знайти справжню причину, адже краще вас ніхто інший не знає вашої дитини.

Матеріали взято з https://kyiv.dityvmisti.ua/blog/5379-dytyna-vidmovliaietsia-khodyty-do-shkoly-iak-reaguvaty-i-chym-dopomogty/