Саме через культуру людина може найкраще розширити світогляд, навчитися розуміти інших та розвинути емоційний інтелект. Література й музика, кіно та мультфільми породжують у дітях емоції і розвивають такі якості як співпереживання, розуміння себе та інших.
У вересні 2019 року 26 українських шкіл розпочали пілот із впровадження міжнародної програми "Соціальне, емоційне та етичне навчання" (Social Emotional and Ethical (SEE) Learning). Вона докладно розписує методики з формування м'яких навичок на трьох рівнях: особистісному, соціальному та системному. Ці уроки можна інтегрувати до будь-якого предмета. Вони також допоможуть учителю з методиками розвитку EQ у школярів.
Але розвиток емоційного інтелекту не може обмежуватися лише роботою вчителя. Важливо, щоб діти зростали в середовищі з високим рівнем емоційного інтелекту. Тому відповідальність лежить і на плечах родини. Якщо батьки вміють контролювати власні почуття, їхнім дітям набагато легше навчитися теж це робити. Вони стійкіші до стресу, легше знаходять друзів і мають менше складнощів із навчанням.
Як стверджує Людмила Петрановська у книжці "Таємна опора. Емоційний зв'язок у житті дитини": "Емпатія і рефлексія - важливі складові емоційного й соціального інтелекту, а вони визначають якість життя людини набагато більше, аніж академічна успішність. Тож найкращий внесок у майбутнє дитини - не тридцять три розвивальні групи і спортивні секції, а багато різноманітного й живого спілкування з усіма членами сім'ї, під час якого дорослі проявляють емоційну зрілість і увагу як до своїх почуттів, так і до настрою та емоцій інших людей".
Як розвивати емоційний інтелект?
Це не вроджений дар, а результат освіти і роботи над собою. Емоційний інтелект формується з найменшого віку, але його високого рівня можна досягти тільки завдяки невпинній роботі впродовж життя. Чим раніше людина починає "прокачувати" це вміння, тим легше їй знайти своє місце.
Тетяна Суржик, учителька початкових класів Милівської школи Бериславського району Херсонської області, радить вправи на розвиток емоційного інтелекту, які дуже люблять учні.
"Рожеві окуляри". Учитель по черзі пропонує дітям надягти "рожеві окуляри": подивитися на сусіда й назвати лише хорошу рису його характеру чи емоцію, яку він відчуває до товариша.
"Ситуація успіху". Учитель розповідає учням історію, яка не має кінцівки. Після чого запитує: "Що треба зробити, аби герой досягнув успіху?" У кожного відповідь буде різна, але по-своєму правильна.
"Вгадай емоцію". Учитель заздалегідь готує зображення емоцій. Потім кладе їх картинкою донизу. Учень вибирає картку і, приховуючи її від інших, демонструє емоції чи настрій, зображує їх із допомогою жестів, міміки, звуків. Друзі мають відгадати, що показує учень.
"Видихни негатив". Учитель заздалегідь готує олівці, на кінчик кожного приклеює ялинковий дощик. Потім просить учнів глибоко вдихнути і подути на так званий фільтр. Коли вони дмухнуть на дощик, усі негативні емоції залишаться на олівці, а позитивні полетять до інших дітей. Так школярі завжди будуть дарувати друзям лише позитив.
Марта Приріз, з огляду на власну психологічну практику, також радить: "Починайте із зовсім простих речей: що таке радість, сум, гнів, страх. Розпитайте дитину, в яких ситуаціях вона почувалася, наприклад, наляканою, розгніваною чи радісною. Поступово до цих основних емоцій додавайте інші, розширюйте "емоційний репертуар" дитини: "У цій ситуації ти, мабуть, почувалась обуреною. Знаєш, що це за емоція?" Розповідайте, що таке ненависть, розпач, образа тощо. З часом дитина розрізнятиме вже не чотири емоції, а більше. Хороша вправа - вести "щоденник емоцій".
Як вести щоденник емоцій? Візьміть аркуш паперу, поділіть його на дві частини: меншу і більшу колонки. У першу колонку записуйте кожну емоцію, яка з'являлася впродовж дня, те саме нехай зробить ваша дитина. Наприкінці дня обдумайте причини появи кожної з емоцій та обговоріть це разом. Що спровокувало гнів чи радість? Що означали негативні емоції, на яку потребу вони вказали? Можливо, роздратованість і гнів з'явилися через недостатній сон? І якщо лягти раніше, емоції зміняться?
"Обов'язково треба визнавати, що емоції дитини реальні, - каже психологиня. - Іноді першою реакцію батьків, коли дитина говорить, що їй сумно, є заперечення: "Та ні, все нормально, чого тобі сумувати? В тебе є друзі й іграшки". А дитині справді може бути сумно. Потрібно показати їй, що ви бачите, розумієте і не заперечуєте її почуття.
Якщо дитина не розуміє своїх емоцій, потрібно, щоб батьки їй допомогли, підказали: "Зараз ти виглядаєш дуже засмученим; є відчуття, що ти сердишся на свого друга". Допоможіть дитині зрозуміти, що з нею відбувається. Здається, що це базові речі. Але, на жаль, не всі їх дотримуються. Деякі підлітки, з якими я працювала, досі не знають більше п'яти-шести емоцій, вони не можуть їх розрізнити і зрозуміти, в яких ситуаціях їх відчувають".
Кожна емоція має право на існування. Розуміння природи емоцій і їхніх наслідків, пошук балансу між "мозком почуттів" і "мозком мислення" - це складний процес, що потребує щоденної кропіткої роботи. Над розвитком емоційного інтелекту необхідно працювати впродовж усього життя. Саме тому школа і батьки мають допомогти дитині з найменшого віку навчитися розпізнавати й керувати власними емоціями, а також розуміти і співпереживати іншим.
Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відбивають офіційну думку Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.
Автор інфографіки - Назар Калапунь

Немає коментарів:
Дописати коментар